РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст.... смотреть
КАРАБІ́Н², а, ч.Гачок, зачіпка перев. з пружною частиною для затискання, зачіплювання (у ланцюжках, пенсне, рибальській снасті, альпіністському спорядж... смотреть
I -а, ч.1) Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2) Мисливська рушниця. II -а, ч.Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. •• К... смотреть
I -а, ч. 1》 Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом.2》 Мисливська рушниця.II -а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось.Кара... смотреть
імен. чол. родуспец., екон.карабин
карабі́н[караб’ін]-на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў
[karabin]ч.karabin
карабі́н (франц. carabine) 1. Гвинтівка з укороченим стволом. 2. Мисливська рушниця. 3. Гачок, зачіпка в ланцюжках, довідках з пружною частиною.
карабін; ч. (фр.) 1. Гвинтівка з укороченим стволом, 2. Мисливська рушниця. 3. Гачок, зачіпка в ланцюжках, повідках з пружною частиною.
кара́бін:◊ кара́бін машино́вий на ву́ши вул. гребінь (ст) ♦ па́не во́як, кара́бін вам укра́ли ірон., жарт. про роззяву (Франко)
Рушниця, див. гвинтівка, гвер, кріс
【阳】 卡宾枪.x
Карабі́н, -на; -бі́ни, -нів
{карабі́н} -на, м. (на) -ні, мн. -ние, -ніў.
Karabin; karabinhage
карабі́н іменник чоловічого роду
lat. carabinкарабин
Car(a)bine
Karabin
Karbin
-а m karabinek
техн. карабин
карабін, -а
carabine
Карабин
карабин