КЛІР, у, ч., рел.-церк.Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет (у 1 знач.).[Ізоген:] До тебе ж я з проханням удаюся від с... смотреть
ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) (служителі культу при окремій церкві), КЛІР. Лесь Якубенко підмовив церковний причет піти на пораду до отця Вікентія (М. Стельмах); В п... смотреть
КЛІР, у, ч. Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет. [Ізоген:] До тебе ж я з проханням удаюся від себе і від кліру (Л. Укр., III, 1952, 298); // Церковний хор. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 185.... смотреть
-у, ч. Загальна назва служителів якої-небудь церкви; церковний причет. А клір мовчить. Ніхто й не заголосить, ніхто й не знає, де твій буде прах. (П-1:74); А найсвятіший вірить клір, що як натерти стіни сіллю — то й без тортур і трути-зілля мур вип'є крівцю, як упир. (П-1:162).... смотреть
клір — узагальнена назва служителів культу якої-небудь церкви, церковний причет; також церковний хор. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 291.... смотреть
-у, ч. Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет. || Церковний хор.
[klir]ч.kler
клір; ч. (гр., жереб) у християнській церкві - сукупність служителів культу певної церкви; церковний причет; церковний хор.
Клир, клір:— загальна назва служителів культу певної церкви [53]
-у, ч. Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет.|| Церковний хор.
Церковники, священики див. духівництво
(від грец. κλήρος – жереб) у християнській церкві – сукупність священно- і церковнослужителів.
Клір, -ру, -рові; клі́ри, -рів
клір іменник чоловічого роду
lat. clireклир
-у m kler
клір, -у
Клир
імен. чол. родурел., екон.клир