МАНДРІВЕЦЬ

мандрівник, сч. турист, ок. обходисвіт, неґ. вояжер; (подорожній) подорожанин, р. подорожник; пор. ПЕРЕХОЖИЙ, ПАСАЖИР.

Смотреть больше слов в «Словнику синонімів Караванського»

МАНДРІВКА →← МАНДАТ

Смотреть что такое МАНДРІВЕЦЬ в других словарях:

МАНДРІВЕЦЬ

МАНДРІ́ВЕ́ЦЬ, і́вця́, ч.Те саме, що мандрі́вни́к.Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажи... смотреть

МАНДРІВЕЦЬ

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст... смотреть

МАНДРІВЕЦЬ

імен. чол. роду, жив.

МАНДРІВЕЦЬ

[mandriwec']ч.wędrowiec

МАНДРІВЕЦЬ

-івця, ч. Те саме, що мандрівник.

МАНДРІВЕЦЬ

Мандрі́вець, -вця, -вцеві, -вцю! і -вче! -рі́вці, -вців

МАНДРІВЕЦЬ

див. подорожній

МАНДРІВЕЦЬ

мандрі́ве́ць іменник чоловічого роду, істота

МАНДРІВЕЦЬ

-івця, ч. Те саме, що мандрівник.

МАНДРІВЕЦЬ

-івця, мандрівник -івника m wędrownik

МАНДРІВЕЦЬ

мандрівець, -івця

МАНДРІВЕЦЬ

см. мандрівник

T: 169