БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМ... смотреть
ПІДБРЕ́ХАЧ, а, ч., розм.Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати.[Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, я... смотреть
-а, ч., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати. || етн. Другий сват в обряді сватання.
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. , розм. Той, хто бреше (у 1 знач. ), допомагає брехати.|| етн. Другий сват в обряді сватання.
див. брехливий; підлабузник
Підбре́хач, -ча, -чеві; -хачі, -чів
підбре́хач іменник чоловічого роду, істота розм.
разг. лгунишка; пособник лгуна
підбрехач, -а